ДЕЯКІ РОЗДУМИ ПРО МОЛИТВУ ЗА ПОКЛИКАННЯ
З ласки Божої я мав бабусю, маму і сестру, які невтомно молилися за покликання.
Розмиті спогади про мою бабусю, яка щодня брала участь на Службі Божій, нагадують мені про палке бажання яке вона мала, щоб хтось з її дітей отримав від Бога ласку покликання.
Пам’ятаю мою маму, що розповідала про велику гідність і цінність священства. Гідність, яку вона палко захищала від нерозумних накидів своїх друзів і сусідів. Ця Мама, яка любила священство, без сумніву в глибині своїх молитов, бажала, щоб Бог подарував одному з її дітей ласку покликання. Пам’ятаю, ніби сьогодні той день, коли я їй сказав, що Бог кличе мене до місіонерського священства, вона плакала безперестанку, – я сказав їй: “Мамо, але чого плачеш, ти ж завжди говорила мені про велику гідність священства”. Вона мені відповіла, я не пам’ятаю точних слів, але ідея була приблизно така: – Так, я знаю, але у мене змішані почуття, я плачу від смутку, що ти йдеш від нас, і також через радість за твоє покликання. І аж до сьогоднішнього дня, коли б я з нею не розмовляв, коли б я не запитував, як у неї справи, вона мені відповідає: – з багатьма болями, але я жертвою їх усіх для вас і для навернення грішників.
І звичайно, моя сестра-монахиня, яка змусила ціле Згромадження молитися за покликання свого брата до священства і до Інституту своїх братів у ВС.
Тому я не з розповідей знаю силу молитов за покликання, за їх розвиток і за їх витривалість. І я дякую Богу і кожному з вас за кожну з ваших молитов.
У цьому короткому тексті я хотів би предати деякі роздуми про фундамент і наслідки молитви за покликання. В основному згідно думок святого папи Івана Павла ІІ, на цю тему.
1) Перше, що ми повинні проаналізувати стосовно молитви за покликання – це її фундамент:
Святий папа Іван Павло ІІ сказав: “Дуже очевидно, чому перше і головне на користь покликань не може бути ніщо інше, як молитва: ““Жнива великі, та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.”” (Мт 9, 37-38; пор. Лк 10, 2). ствердив Святіший Отець: “Молитва за покликання не є і не може бути плодом розчарування, думаючи, що вже зробили для покликань усе можливе, але з незначним результатом, і тому нам не залишається нічого іншого, як тільки молитися. Насправді, молитва – це не є якесь передавання повноважень Господу, щоб він діяв замість нас. Навпаки, це означає довіритися йому, віддати себе в його руки, що в свою чергу, додає нам впевненості, і налаштовує нас на виконання Божої волі.
Тому молитва за покликання – це безумовно завдання всієї християнської спільноти”.
Святіший Отець в іншому місці каже: “Це справді сам Бог, “Господь жнив”, вибирає своїх працівників; Його поклик завжди є незаслуженим і несподіваним. І все ж, у таїнстві Божого союзу з нами, ми покликані співпрацювати з Його провидінням і використовувати потужний інструмент, який Він вклав у наші руки – молитву. Сам Ісус просив нас про це: ” Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на свої жнива.” (Мт. 9:38)”.
Святіший Отець так заохотив молитися до спілки, присвяченої молитві за покликання, що прекрасно може бути застосоване до кожного з вас: “Дорогі друзі —“, ви взяли на себе зобов’язання в особливий спосіб допомагати покликанню. Не забувайте, що ваш обов’язок повинен бути, перш за все, обов’язком молитви, постійної, непохитної і довірливої молитви. Молитва спонукає серце Бога. Це могутній ключ до подолання проблеми покликань. Але, водночас, молитва за покликання є також школою життя, як я нещодавно підкреслив: “У молитві за покликання людина вчиться дивитися з євангельською мудрістю на світ і на потреби життя та спасіння кожної людини. Більше того, вона живе любов’ю та співчуттям Христа до людства”.
2) По-друге, я хотів би, щоб ми подивилися на прекрасний розвиток, який має дати відданість молитві за покликання. Святіший Отець наводить три практичні наслідки які дає практикування молитви за покликання.
По-перше: “молитва повинна супроводжуватися всім душпастирським служінням, яке має чіткий і виразний покликанський характер. Це означає, що з того часу, як наші діти і молодь починають пізнавати Бога і формувати моральне сумління, ми повинні допомогти їм відкрити, що життя – це покликання і що Бог кличе деяких йти за Ним ближче, у сопричасті з Ним і в самопожертві”.
По-друге, ” Через це, – продовжує Святіший Отець, – християнські сім’ї мають велику й незамінну місію й відповідальність за покликання, і їм слід допомагати відповісти на нього свідомо й великодушно”. Аналогічно катехизація і вся душпастирська діяльність християнського виховання повинна перше пропонувати питання вибору покликання”.
3) І, нарешті, кожна парафія та християнська спільнота, у всій повноті її членів та організацій, повинна відчувати співвідповідальність за супровід і підтримку покликання”.
Як наслідок молитв за покликання, бачимо як Святіший Отець показує дивовижне зростання між: особистим внутрішнім та духовним зв’язком з Богом через молитву. Що в свою чергу, формуватиме сильні та вірні сім’ї, де навчатимуться жити згідно з правдою, послухом моральному закону, свобідним пошуком Божої волі та спільним бажанням ревно шукати Святості; що, в свою чергу, стануть частиною молитовних церковних спільнот, живих і захоплених. У цьому середовищі і з цим внутрішнім і зовнішнім розположенням, вихованим, і плодом молитви, голос Господній почується з більшою силою, з більшою ясністю і з більшим резонансом в житті тих, кого Бог вибрав і за кого він молився. Він також забезпечить покликаних засобами для цілковитого і щедрого посвячення на служіння братам.
Ось як про це висловився святий Іван Павло ІІ: “Крім поширення молитви за покликання, необхідно намагатися, через виразне проповідування і належну катехизацію, виховувати в покликаних до богопосвяченого життя ту свобідну, рішучу і великодушну відповідь, яка робить дієвою ласку покликання”. (Постсинодальне апостольське послання “Vita consecrata”, 64).
А в посланні святого Івана Павла ІІ до кардинала Жана-Калюда Туркотта сказав:
“Тільки християнська спільнота, більш віддана на дорозі святості і більш рішуча в утвердженні першості надприродного і усвідомленні в літургії що є “Вершиною і джерелом” кожної апостольської праці буде здатна пробуджувати бажання і радість повного посвячення себе Господеві, та плекати насіння покликань до священства і богопосвяченого життя, яке Ісус продовжує сіяти в серцях багатьох хлопців та дівчат”.
Більше того, Святіший Отець говорить про реальність, якою я захоплююся в багатьох з вас, а саме про палке бажання, щоб до вашого голосу приєдналося ще більше людей, щоб благати Бога послати багато і святих покликань. Про це сказав Святіший Отець:
“Окрім молитви, служіння розвитку покликання вимагає також постійних зусиль, щоб через особисте свідчення, звертати увагу людей на цю необхідність, щоб Божий заклик був справді почутий і знайшов великодушну відповідь у тих, до кого він звернений”. Це є метою ваших зусиль, спрямованих на поширення правдивої культури покликань”.
На кінець цих роздумів я хотів би закінчити порадою щодо молитви за покликання від великого Чилійського святого, святого Альберто Уртадо:
“Бо, як добре сказав о. Донкур: “Ми ще недостатньо зрозуміли, що Бог просить людської співпраці для поклику і для відповіді”.
Як ми можемо співпрацювати? Перша співпраця – це те, чого нас прямо навчив Учитель: “Моліться до Господа жнив, щоб послав робітників на жнива, бо жнива великі, а робітників мало”. Священиче покликання – це Божий задум, бо як сказав Господь до Своїх апостолів: “Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав”. Тому ми повинні просити Учителя, щоб Він примножував свої ласки і дарував все більше і більше ласк тим, хто покликаний, щоб вони дали себе вибрати.
Тому по всій нашій Батьківщині слід підняти безперервний хрестовий похід публічних і приватних молитов; справжній шум молитов у центрах католицької діяльності, в домівках, школах і релігійних громадах. Молитву за покликання повинен молитися кожен християнин. Першою молитвою за покликання має бути Божественна Літургія, яка супроводжується нашою власною жертвою в єднанні з Божественною Жертвою, щоб Його Кров відкуповувала щораз більше душ.
Разом з молитвою потрібно часто проповідувати про те хто є священик, його місію та співпрацю з родинами. Скільки молоді могло б стати прекрасними священиками, якби перед ними відкрилося поле можливостей і вони зрозуміли, що вони теж можуть бути священиками!
Насамкінець, мені залишається лише подякувати вам за вашу титанічну працю молитви за покликання. І прошу Бога і Його Пресвяту Матір, щоб кожна ваша молитва стала плідною і принесла багато святих покликань для кожної з ваших родин.
P. Луїс Джованні Арбелаес Варґас, ВС
Місіонер в Росії