Кардинал Кюнг Пін Мей у одному пасторальному листі
Покликання:
Спостерігаючи, як щороку неухильно зменшується кількість покликань — до священства, монашого життя (цього року вступили лише 14 семінаристів, 9 братів- і 15 новичок), — ми відчуваємо біль у серці, а майбутнє видається тривожним.
З огляду на малу кількість семінаристів у Китаї, Його Преосвященство владика Рібері ще торік забив на сполох. Згадаймо заклик єпископа Хауізе щодо покликань до священства. У наших храмах слід підносити молитви, щоб випросити в Бога святих священників. Посильте свої благання. Моліться також про збільшення кількості братів і монахинь Згромадження Введення в храм Пресвятої Богородиці.
Окрім молитви, ми повинні шукати шляхи сприяння зростанню кількості покликань. Покликання — це тендітна квітка. Посіяне в дитячих серцях, воно росте й розквітає лише за умови дбайливого догляду. Школи та сім’ї покликані до співпраці в цьому процесі формування. Теоретично роль батьків є вирішальною; адже сам по собі християнський вплив школи може дати небагато.
Віддати своїх дітей Богові — це болісна жертва для батьків. Проте християни, усвідомлюючи честь, яку їм виявляє Бог, повинні — навіть якщо їм важко дається ця жертва — замислитися над тим, як ця особлива благодать, ця прекрасна квітка покликання, може розквітати в їхніх власних домівках. Вони можуть прагнути оточити дитину здоровою домашньою атмосферою, що вирізняється палкою любов’ю до Христа, відданістю Його Церкві, чистотою та духом жертовності.