Свято Стрітення Господнього

Рим, Італія, 2 лютого 2018.

Свято Стрітення Господнього

 «Свято Принесення до храму Ісуса Сина є також святом Матері»

Святий Іван Павло, 2 лютого 1990

 

 

Дорогі отці, брати, семінаристи і новики:

Таїнство Стрітення Господнього спонукає нас споглянути на його Святу Матір, яка приносить його в своїх обіймах і вкриває своїм ніжним Серцем, щоб пожертвувати в храмі через сорок днів після народження.

В такий спосіб, Пресвята Богородиця перетворюється в образ усіх матерів, котрі протягом історії – включаючи наших дорогих матерів – продовжують жертвувати своїх синів і дочок Небесному Отцеві, роблячи нас учасниками єдиного жертвоприношення Христа, причини та взірця всіх посвят у Церкві.[1]

Ця таємниця із життя Христа нам говорить про наше богопосвячене покликання як про найвищий небесний дар, як вічний і милосердний вибір з боку Бога-Отця, а також говорить про божественний вибір наших мам, а зокрема про матерів богопосвяченої особи, незалежно від того чи це священик, брат, місіонер чи монах.

Вони «вийшли з серця Божого»[2], щоб бути нашими матерями! Це те ж саме, що сказати, бути «вищою втіхою у цій долині сліз»[3].

Ось чому цей лист якоюсь мірою також є адресований їм: вашим матерям, і я прошу вас, будь ласка, надішліть їх його, якщо так вважаєте це доречним.

Перш за все, я хочу з усією душею подякувати всім матерям священиків, братів, новиків, монахів і семінаристів нашого дорогого Згромадження за те, що кожна із них є провіденційним інструментом у сповненні Волі Божої щодо нас та за безумовну підтримку, яку вони забезпечують нам через постійну молитву та служіння, що нам так багато і ясно говорить про їхню безмежну любов.

Особлива та щира подяка підноситься також нашому Господу за всіх матерів які вже відійшли на небо та вже там у повноті споглядають велич Священства Христа, у якому ми – їх діти – беремо участь. Всім їм – між якими також є моя дорога мати – які з неба набагато більш ефективно заступаються за нас унікальним і таємничий способом. Безмежне дякую!

Крім того, я хотів би скористатися цим святом, яке «також є святом Матері»[4], щоб присвятити кілька простих слів, щоб задати напрям на тривалу прихильність і почуття поваги, які ми, діти, зобов’язані своїм матерям.

Так є, що мати, в особливий спосіб, є все для одного (я вірю в те, що богопосвячені особи живуть цією реальність більш повно та захоплююче, ніж інші діти). Тому що в значній мірі все те чим хтось є, спосіб буття, мислення, віри, все що має доброго, унаслідував переважно від матері. Хто може сумніватися в тому, що внесок наших матерів у наше життя був вирішальним! Ось чому я смію стверджувати, що серед усіх людських стосунків немає такого, з яким можна прирівнятись до цього. Навчав святий Іван Павло II, «хоча сам факт батьківства, належить батькові та матері, мати є особливою і найбільш кваліфікованою ‘частиною’»[5].

Кожен раз коли народжується дитина також народжується мати, і зв’язок який встановлюється між ними є унікальним, інтимним, неповторним і вічним, оскільки жодний інший майбутній зв’язок, який би глибинний він не був, за жодних найважчих обставин, ані через самі принизливі людські слабкості, а й навіть через саму смерть, ніколи не зможуть стерти священний зв’язок між матір’ю та дитиною. Для сина його мати завжди буде його матір’ю і для матері, її син завжди буде її сином.

Мати в якийсь спосіб є як наше Провидіння на землі в перші роки життя, наша підтримка в роки дитинства, наша найніжніша і найбільш вірна подруга в молодості, а також наша сама невід’ємна і безумовна супутниця протягом усього життя (навіть коли вона вже не є з нами). Добра мати – це благословення від Бога і найвища потіха, яка є нам дана в цій долині сліз. Вона показує нам шлях, коли ми заблукали. Піднімає нас, коли ми падаємо. Підтримує нас на дусі, коли ми є подавлені. Робить солодким життя на землі, і чарівно перетворює колючки на троянди. Бог дає світу потіху любові через душу матері. Саме тому любов матері не має кордонів. Вона може відмовитися від своїх інтересів з великодушністю і страждати з посмішкою на устах, бо любить; здатна відмовитися, з любові до свого сина, від всіх земних високостей. Вона присвячує своє життя, щоб боротися за своїх дітей, і радіє бачивши їх щасливими[6].

Ось чому для дитини немає іншого місця у світі, яким красивим воно б не було, як серце його матері. У цьому житті немає створіння, до якого ми є більше прив’язані, ніж серце та душа нашої матері. Серце Пресвятої Богородиці та Нашого Господа, як кажуть, билися в унісон, і один автор стверджує, що це трапляється з усіма матерями, з тією різницею, що в цьому битті саме мати, є та яка завжди задає ритм і тому завжди знає або інтуїтивно відчуває те що відбувається у серці сина. Хто це не відчував? Саме тому єврейським жінкам було рекомендовано, що прийняття рішення про те, щоб мати дитину, має вирішальне значення, «це вирішити на вічно, що твоє серце йтиме за межі твого тіла», а прислів’я каже, що «хто тримає дитину за руку, безумовно, тримає серце матері».

З цієї причини з хорошими матерями, як і з святими, трапляється так, що робота, яку вона робить з нами, настільки велика, що залишається лише славити Бога за дар того, що її нам дав, тому що вона була, є і буде, хоча вже не є з нами тут, образом провидіння і любові Божої на цій землі.

Мати – серце сім’ї; власне мати, є та хто певним чином створює і складає будинок та захищає його цілісність. Хто це не бачив? Навколо неї все упорядковується та об’єднується, все набуває гармонійності та розвивається. Ось чому, коли мати іде, більше ніщо не буде таким. Вона плекає зв’язки між усіма, направляє дітей до батька і батька до дітей. Мати, зокрема, є та, хто слухає, підтримує, заохочує, прощає, примирює і дає кожному їхнє місце. Вона поширює бальзам любові і ніжності над усіма сімейними стосунками. Вона постійно піклується про кожного і не відпочиває, поки всі не будуть задоволені.

Як багато кожен з нас може сказати про наших матерів, яких Бог нам довірив[7], що вони були і є цінним подарунком, завдяки якому нам дано бачити, наскільки повним любові є Божественне Провидіння! Бо вони, враховуючи «хороший приклад, як свою першу місію»[8] «з їхніми материнськими fiat («нехай станеться мені»)»[9], навчили нас, що немає більшого щастя, ніж виконання Божої Волі. В укритті святині їхніх сердець вони навчали нас, що найвищою, найбільш чистою і найповнішою річчю є щире віддання, без будь-яких умов, без обмежень в часі; необмежене віддання аж до самозабуття через любов. Саме через це наші матері завжди будуть найбільш яскраво написаним портретом, який Бог створив у книзі нашого життя та найдорогоціннішою ласкою, через яку ми дізналися про батьківську ніжність Бога.

Тому будь-хто з нас, де б він не був, приласкавши серцем свою добру матір, може сказати з святим Іваном Божим: «Бог поклав скарб своєї любові на землі в трьох скринях: в Євхаристії, в Сповіді і в серці моєї матері».

Перед таким чудовим подарунком, все, що залишається, – це принести хвалу і виразити подяку Богові, який так радо дав нам наших матерів як найяскравіший доказ того, що ми маємо багатство його доброти.

Давайте визнаємо з вдячністю і для великої втіхи наших душ, що ми завжди будемо мати серця наших матерів, які битимуться у наших тілах, і де б ми не йшли, ми не перестанемо відчувати той приплив любові та солодкості, з яким вони зазвичай огортають своїх дітей материнським поглядом. Спасибі нашим матерям, всі ми завжди знайдемо в куточку серця той промінь надії, який надихає нас, що нас потішає, що спонукає нас до жертовної любові, як і приклад їхньої любові. Ось чому для наших матерів наша подяка завжди буде вічною.

*****

Окрім цієї вдячності, я також хотів би зробити вам певне запрошення. Йдеться про «Проект 40 годин».

Санта Ангела де Мерічі сказала, що «матір, навіть якщо б у неї було тисячу дітей, завжди матиме закарбованим у серці кожного із них та ніколи нікого з них не забуде, тому що її любов надзвичайно автентична»[10]. Ось чому я заздалегідь знаю, що вони приймуть пропозицію.

Проект 40 годин розпочався у 1881 р., коли в місті Лу Монферрато – поселення в Італії, де сьогодні проживає близько 1500 мешканців – група матерів, ведена справжньою любов’ю, про яку ми говорили, і з великим духом християнської віри, вирішили приєднатися до поклоніння Христу в Найсвятіших Тайнах, просячи про покликання до священичого та богопосвяченого життя. Також кожну першу неділю місяця вони приймали причастя, жертвуючи це в тому намірі. І справді сталося так, що наш Господь вислухав довірливі молитви цих ревних і люблячих матерів; і то так, що можна було нараховувати 323 покликання, місіонерів в 36 країнах (всі витривали з ласки Божої), які вийшли з цього крихітного міста.

Натхненні чудовим прикладом віри і любові цих матерів, група «наших матерів» розпочали таку саму практику, яку сьогодні я хотів би поширити на всіх наших матерів.

Вони приєднуються до 40 безперервних годин 14, 15 і 16 числа кожного місяця, жертвуючи годину молитви, бажано перед Найсвятішими Тайнами, щоб молитися за зріст, витривалість та святість священичих та богопосвячених покликань для нашого Згромадження.

Св. Людовік Марія Гріньйон де Монфорт стверджував, що «коли хтось молиться в спільноті, молитва кожної людини перетворюється в ту що є в усій асамблеї, і всі разом складають лише одну молитву»[11], і що «особа, яка молиться сама по собі вервицю, має заслугу за одну вервицю, але, якщо вона молиться з тридцятьма людьми, то отримує заслугу тридцяти вервиць»[12]. Мені здається, що те ж саме, що говориться про вервицю, можна сказати і про поклоніння Найсвятішими Тайнам. Тому я хочу запросити всіх наших матерів приєднатися до молитви за нас, своїх синів, синів родини Воплоченого Слова.

Для цього ми створили веб-сторінку www.40horas.org, де вони можуть зареєструватися для молитви в найзручніший час у визначені дні. Сторінка є доступна на шести основних мовах, якими розмовляють наші богопосвячені особи, і ми маємо намір, щоб у майбутньому вона була доступна на деяких більше (це буде спосіб побачити, скільки матерів у різних частинах світу приєднується до цього проекту молитви за покликання).

Я розумію, що багато наших матерів вже є літніми або працюють, або не мають поблизу церкви, або несуть у своїх тілах дорогоцінний хрест хвороби, який тримає їх у ліжку. Це запрошення є також для них! Оскільки такі мами також можуть жертвувати свою годину роботи, вервиці, які мовчки перебирають, коли інші члени сім’ї сплять, та всі страждання тіла або душі, для тих, улюблених дітей Воплоченого Слова, які розкидані на п’яти континентах.

І щоб зробити цей заклик більш поширеним і всеохоплюючим, я також особисто звертаюся до всіх сестер «Служебниць Господа і Діви з Матара», до всіх жінок нашого Третього Чину, до всіх тих, хто є родичами наших богопосвячених осіб, наших сестер, усіх наших «матерів серцем», які прийняли нас як своїх дітей, і яких є багато на наших місіях і, на закінчення кажу, всім жінкам, особливо тим, які хочуть, щоб Бог благословив їхні сім’ї деякими покликання до священства чи богопосвяченого життя, щоб приєднатися до цього чудового проекту віри і любові, за який Бог нагородить в сто раз більше[13].

Оскільки наша прекрасна богопосвячена родина знаходиться в місцях, де доступ до інтернету все ще є «мало доступним», а також, з іншого боку, ми знаємо, що багато жінок хотіли б приєднатися до цього проекту, ми бачили, що є більш зручно щоб самі ж богопосвячені особи, які походять із тих місцевостей чи там місіонують, «записували» їх на вище зазначеній веб-сторінці, щоб усі ті, хто можуть приєднатися до священної місії, випрошували Господаря жнив[14] відправити більше робітників та щоб Він дав ласку витривалості та святості життя тим, хто вже працює, щоб він Він царював[15].

У нас у Згромадженні Воплоченого Слова більше 800 членів: якою великою втіхою було б знати, що існує понад 800 душ, які з великодушністю і безмежною любов’ю властивою для материнського серця, випрошують з небес такі чудові благодаті, практично непомітно співпрацюючи – схильність така характерна для матерів – в захоплюючій пригоді донесення любові Христа до незліченних душ.

 «Ісус завжди мав із собою свою божественну Матір: вони ніколи не розлучалися один від одного»[16]. Нехай нам ніколи не бракуватиме матерів, які супроводжують своїх дітей ревною і постійною молитвою, і в цьому житті приносять стільки потіхи.

Пресвятій Богородиці, яка стала Матір’ю нашого Світла за рахунок великої жертви Сина, від материнської жертви свого серця, я довіряю всіх Вас, вашим матерям, як також плоди цієї благородної ініціативи.

У Христі, Воплоченому Слові,

О. Густаво Нєто, ЗВС

Генеральний настоятель

[1] Пор. Св. Іван Павло ІІ, Послання для Першого Світового Дня Богопосвяченого Життя, 6 січня 1997.

[2] Св. Іван Павло ІІ, Mulieris Dignitatem, 31.

[3] Пор. О. Карлос Буела, ЗВС, ПроповідьМатір, 15 та 20 жовтня 1995.

[4] Св. Іван Павло ІІ, Монахам та монахиням у Римі, 2 лютого 1990.

[5] Пор. Св. Іван Павло ІІ, Mulieris Dignitatem, 18.

[6] Пор. О. Карлос Буела, ЗВС, Проповідь виголошена 15 жовтня 1995.

[7] Пор. Св. Іван Павло ІІ, Mulieris Dignitatem, 30.

[8] Пор. Св. Луїджі Оріоне Твори 46, 136; Лист до однієї дівчини напередодні одруження, 10 січня 1938.

[9] Св. Іван Павло ІІ, Mulieris Dignitatem, 19.

[10] Літургія годин, з духовного заповіту Св. Ангели Мерічі, дівам, 2-ге читання, 27 січня.

[11] Чудова таємниця Святої Вервиці, 132.

[12] Там само.

[13] Мк 10, 30.

[14] Mт 9, 38.

[15] Директорія Духовності, 225; цит. 1 Кор 15,25.

[16] Св. Педро Юліан Еймард, Євхаристійні твори, 4ª серія, Духовні Впарви до дів Третього Чину Марії,  3-ій день.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *